Недоле моя! що поможе ся туга?
Що вдію для тебе сією тяжкою журбою?
Гай-гай, невелика послуга!
Чи я ж би такої бажала роботи?
Чи я ж би терпіла бридкі твої пута?
Багато у серці моїм і одваги, й охоти…
Та й я ж у кайдани закута!
Ох, сльози палкі – вони душу палили,
Сліди полишили огнисті навіки.
Ті жалі гіркії – вони мені серце зв'ялили!
Даремні для нього всі ліки.
Чи ж мало нас плаче такими сльозами?
Чи можем ми, діти, веселими бути,
Як ненька в недолі, в нужді побивається нами?
Де ж тута веселого слова здобути?
От знову ридання оті навіснії
У грудях мені закипають.
Ой доле! Невже сі ридання тяжкі голоснії
Отак надаремне лунають?
Говорять, що матері сльози гарячі
І тверде, міцнеє каміння проймають;
Невже найщиріші кривавії сльози дитячі
Леся Українка - видатна поетеса!
Україно! плачу слізьми над тобою…
Ніякої сили не мають?.
Кирилюк Андрій - випускник школи 2008 року
Кирилюк Андрій Олександрович – випускник гімназії 2010 року. Народився в с. Ємилівка Голованіського району Кіровоградської області. Отримав вищий бал (200) на ЗНО 2010 року з математики.
З перших днів перебування в гімназії проявив себе як людина з винятковою математичною обдарованістю, а також бажанням і умінням поділитися своїми знаннями з однокласниками, які потребують допомоги. Андрій запам’ятався гімназистам і вчителям як людина доброзичлива і порядна, відкрита у спілкуванні, розумна і з почуттям гумору. Завдяки своїй неординарності, кмітливості та артистичним здібностям Андрій був активним учасником інтелектуальних ігор, конференцій, всіх гімназійних концертних та шоу-програм. У даний період навчається в Академії муніципального управління м. Києва, учасник команди КВК закладу.
Великий Кобзар!
В переддень 200-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка згадаємо кращі роботи учнів школи присвячені митцеві.
детальніше
3 лютого в НВК почався тиждень історії
З 3 по 7 лютого учні будуть брати участь у цікавих виховних заходах та вікторинах!
детальніше
Ліна Костенко про актуальне...
Доборолися, добалакалися,
досварилися, аж гримить.
Україно, чи ти була колись
незалежною, хоч на мить
Від кайданів, що волю сковують?
Від копит, що у душу б’ють?
Він чужих, що тебе скуповують?
І своїх, що тебе продають?
досварилися, аж гримить.
Україно, чи ти була колись
незалежною, хоч на мить
Від кайданів, що волю сковують?
Від копит, що у душу б’ють?
Він чужих, що тебе скуповують?
І своїх, що тебе продають?